Історія

На початку 1930-х років Червоний Хрест УРСР мав у своїй власності 119 медичних, 206 профілактичних та дитячих закладів, четверту частину всіх протитуберкульозних диспансерів, 36 оздоровчих установ, 800 лазень, 300 фельдшерсько-акушерських пунктів, 400 аптек і магазинів санітарії та гігієни. Засновувались загони санітарної авіації, підготовлювались сестри милосердя, санітарні дружинниці та інструктори.

У 1938 році 6111 закладів Товариства Червоного Хреста України було передано Наркомату охорони здоров'я СРСР. Було безкоштовно передано 8 лікарень, 50 поліклінік, 33 зуботехнічні лабораторії, 144 аптеки, 17 медичних закладів, 62 дезінфекційних бюро, підприємства медичного обладнання в Києві, Полтаві, Вінниці, Одесі, Харкові, Запоріжжі.

Наприкінці 1943 року у Києві відновлює роботу Київський медичний інститут, у якому розпочав свою діяльність вишівський комітет Червоного Хреста. Комітет займався протиепідеміологічною і профілактичною роботою в Києві, донорською допомогою госпіталям, турботою про хворих, дітей. Очолював інститут Левко Медведь, за його закликом загони студентів-волонтерів розпочинають відбудову цього закладу, дитячих та акушерсько-гінекологічних клінік інституту, клінічних відділень для породіль. З Червоним Хрестом співпрацюють науковці-академіки М. Семашко, О. Богомолець, Л. Громашевський, О. Марзєєв, М. Стражеско.

Товариство Червоного Хреста УРСР, що входило до Союзу Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця СРСР, зі здобуттям незалежності України було перетворено на самостійне Товариство Червоного Хреста України, яке стало членом міжнародного руху Червоного Хреста та Півмісяця. Товариство було визнано Міжнародним Комітетом Червоного Хреста 29 вересня 1993 року та рішенням ІХ сесії Генеральної Асамблеї Міжнародної Федерації Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, яка відбулася з 25 по 28 жовтня 1993 року у місті Бірмінгемі, Велика Британія.

У липні 1999 року Верховною радою України ухвалено Закон «Про символіку Червоного Хреста і Червоного Півмісяця в Україні» відповідно до вимог Женевських конвенцій 1949 року про захист жертв війни та Додаткових протоколів до них 1997 року. Закон визначає порядок та умови використання і захисту емблем Червоного Хреста і Червоного Півмісяця на території України.

На 2020-ті роки в Україні налічується понад 10 тисяч прихильників та активістів Товариства Червоного Хреста України: 5700 членів Товариства, 800 співробітників та близько 2000 волонтерів. Товариство працює у містах, селах, і навіть у найвіддаленіших населених пунктах. Волонтери та співробітники навчають першій допомозі, допомагають і турбуються про соціально-незахищені верстви населення і про тих, хто опинився у складних життєвих обставинах. Товариство Червоного Хреста України одним з найперших реагує на надзвичайні ситуації і допомагає подолати наслідки природних катастроф. Червоний Хрест мобілізує усі можливі ресурси і з'являється там, де потрібна гуманітарна та соціальна допомога.